Літвінов, О., Малишко, В., Літвінова, В. Структурно-логічна модель управління розвитком інтелектуального капіталу підприємства. Науковий вісник Одеського національного економічного університету : зб. наук. праць / За ред. : Д.В. Завадської (голов. ред.). (ISSN 2409-9260). Одеса : Одеський національний економічний університет. 2019. № 6 (269). С. 107-120.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблем розробки та відбору управлінських заходів в процесі управління розвитком інтелектуального капіталу підприємства. Акцентовано увагу на необхідності врахування результатів комплексного аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, аналізі вартості та ефективності його відтворення. У статті враховано особливості стану розвитку кожного з видів інтелектуального капіталу підприємства, а також важливість комплексного підвищення рівня розвитку всіх його видів. Доведено, що для створення умов підвищення рівня розвитку інтелектуального капіталу підприємства необхідним є формування множини заходів, які базуються на результатах аналізу рівня розвитку й ефективності відтворення кожної зі складових інтелектуального капіталу підприємства, та виокремлення оптимального набору управлінських заходів зі складу множини їх допустимих варіантів. Встановлено, що критеріями включення заходу до множини допустимих до реалізації є критичний обсяг вертикальних й горизонтальних резервів розвитку інтелектуального капіталу підприємства, а також рівень ефективності інвестицій у його відтворення. Обґрунтовано допустиму множину заходів щодо підвищення рівня розвитку інтелектуального капіталу підприємства, які, по-перше, відповідають одному з трьох встановлених критеріїв (спрямованість на використання вертикальних, горизонтальних резервів або на підвищення ефективності відтворювальних витрат за умови, що розмір вертикального, горизонтального резерву розвитку або витратоємність відтворення цієї складової інтелектуального капіталу підприємства у базовому періоді перевищує критичне значення), по-друге, приводять до покращення рівня розвитку інтелектуального капіталу підприємства хоча б за одним із встановлених критеріїв, по-третє, не погіршують рівень розвитку інших складових інтелектуального капіталу.

Ключові слова

інтелектуальний капітал, управління інтелектуальним капіталом, модель управління, людський капітал, організаційний капітал, паретоефективність, оптимізація.

JEL classification: O120; O210; O340; DOI: 10.32680/2409-9260-2019-6-269-107-120

УДК: 005.336.4

Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0. Переглянути копію цієї ліцензії можна за посиланням: http://creativecommons.org/licenses/by/4.0/

Література

1. Горовий Д. А. Віртуальний капітал підприємства : проблеми і перспективи його використання : монографія. Харків, 2013. 280 с.
2. Грішнова О. А. Людський, інтелектуальний і соціальний капітал України : сутність, взаємозв’язок, оцінка, напрями розвитку. Соціально-трудові відносини : теорія та практика. 2014. № 1 (7). С. 34–42.
3. Кендюхов О. В. Ефективне управління інтелектуальним капіталом : монографія. Донецьк : ДонУЕП, 2008. 363 с.
4. Кузьмін О. Є., Ліпич О. А. Концептуальні засади управління інтелектуальним капіталом підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2011. № 11. С. 137–144.
5. Davenport T. H., Prusak L. Working organizations manage what they know. Harvard Business School Press, Boston, MA. 2000.
6. Nonaka I., Takeuchi H. The knowledge-creating company : How Japanese companies create the dynamics of innovation. Oxford university press. 1995. 23 р.
7. Stapleton J. Executive’s guide to knowledge management. New York : John Wiley and Sons Inc. 2003. 256 p.
8. Літвінов О. С. Інтелектуальний капітал підприємства : сутність, оцінка, розвиток : монографія. Одеса : Астропринт, 2019. 392 с.
9. Ногин В. Д. Принцип Эджворта-Парето и относительная важность критериев в случае нечеткого отношения предпочтения. Журнал вычислительной математики и математической физики. 2003. Т. 43. № 11. C. 1676–1686.
10. Егупов Ю. А., Литвинова В. А. Механизм обоснования эффективных путей и формирования оптимальной программы повышения конкурентоспособности продукции. Економист. 2012. № 8. С. 73–78.