Духовна культура як осьовий чинник сталого розвитку суспільства

Попков Василь
Доктор філософських наук, професор, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, e-mail:nauka@onu.edu.ua

Цитувати статтю:

Попков Василь. Духовна культура як осьовий чинник сталого розвитку суспільства. / В. Попков // Науковий вісник Одеського національного економічного університету: зб. наук. праць; за ред.: М.Д.Балджи (голов.ред.). (ISSN 2409-9260). – Одеса: Одеський національний економічний університет. – 2015. – № 9(229). – С. 234-245.

Анотація

Стаття присвячена розкриттю ролі духовної культури як центру гармонізації соціальних процесів, який забезпечує стабільність і поступальність в розвитку суспільства. Ще античні філософи і драматурги з тривогою указували на небезпеку людського свавілля, розриву зв'язку людини з вселенським логосом, на небезпеку протиставлення поліса етосу, протиставлення приватних інтересів загальним етичним і вселенським законам. Колосальне значення має досвід створення ранньохристиянських громад, які перетворилися на «паралельне суспільство» по відношенню до імператорського Риму. У цьому суспільстві, незважаючи на репресії, знайшли повну силу закони любові і допомоги ближньому, закони симпатії, відвертості і правдивості, закони упокорювання як блага, що відкриває нові психологічні ресурси людини. Уроки ранньохристиянської епохи корисно пам'ятати у наш час, який дуже покладається на матеріально-технічне і силове вирішення соціальних проблем. Сучасні соціальні філософи діагностують небезпечну етичну хворобу суспільства, констатуючи, що ми прийшли до такого способу життя, який став загрозою для самих основ життя. Життєвою необхідністю в сучасних технотроних умовах є повернення до тих принципів, з яких починалася європейська цивілізація. А саме – до ідеї загального блага, ідеї людини як міри всіх речей, до ідеї пріоритетності духовної культури.

Ключові слова

духовна культура, стабільність, чинник, поліс, етос, логос, університет, технології.

JEL classification:

УДК: 130

Література

1. Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового Завета / - М.: «Известия», «Протестант», 1991. – 1224 с.
2. Гай Саллюстий Крисп. Сочинения / Гай Саллюстий Крисп. - М.: «Наука», 1981, - 222 с
3. Гроф С., Ласло Э, Рассел П. Революция сознания. Трансатлантический диалог / С. Гроф, Э. Ласло, П. Рассел; [пер с англ.]. – М.: АСТ, 2004. – 248 с., С. 20
4. Миронов В. Древний Рим / В. Миронов. - М.: Вече, 2007. - 752 с.
5. Попков В.В. Раскрепощение духа. Феномен революции в социальной философии Н. Бердяева / В.В. Попков. – Одесса.: Астропринт, 2007. – 306 с.
6. Ранкс К. Мировая война ХХ1 века / Константин Ранкс. – М. ЭКСМО, 2011. – 256 с,
7. Сент-Экзюпери. Планета людей / А. де Сент-Экзюпери; [пер с фр.]. – М.: ЭКСМО, 2010 – 192
8. Тойнби А. Дж. Постижение истории. Сборник. / А Дж. Тойнби; [пер с англ.].– М.: Айрис – пресс; 2004. – 640 с.
9. Фромм Э. Революция надежды / Эрих Фромм; [пер с англ.]. – М.:АСТ, 2006. – 283 с
10. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее. Последствия биотехнологической революции./ Ф. Фукуяма; [пер. с англ.] – М.: АСТ, 2004 – 396 с.,
11. Шпенглер О. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. / О. Шпенглер – Мн.: ООО «Поппури», 1999. – 720 с.
12. Ясперс К. Идея университета / Карл Ясперс; [пер. с нем.]. – Минск: БГУ, 2006 – 159 с.