Стратегічні вектори економічного розвитку країни у післявоєнний час

Князєва Олена Альбертівна
доктор економічних наук, професор, професор кафедри Економіки та цифрового бізнесу, Державний університет інтелектуальних технологій і зв’язку, м. Одеса, Україна, e-mail: 7234275@gmail.com, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-9853-0637

Цитувати статтю:

Князєва О. А. Стратегічні вектори економічного розвитку країни у післявоєнний час. Науковий вісник Одеського національного економічного університету: зб. наук. праць; за ред.: В.В. Коваленко (голов. ред.). (ISSN 2409-9260). Одеса: Одеський національний економічний університет. 2022. № 3-4 (292-293). С. 94-100.

Анотація

Метою дослідження є визначення стратегічних векторів економічного розвитку країни у післявоєнний час і місця та ролі армії у цьому розвитку. Встановлено, що у сфері фінансування ЗСУ акцент робиться на живу силу, технічне оснащення та отримання допомоги від країн-партнерів, що не гарантує загальної військової потужності. Україна потребує кардинальної зміни стратегії власного захисту, яка повинна базуватися на інноваційному оновленні оборонного комплексу із подальшою конверсією та трансфером технологій. Обґрунтовано доцільність вивчення досвіду розвитку економіки й армії Ізраїлю з погляду схожості проблеми безпеки. Практична цінність дослідження полягає у визначенні першорядних векторів стратегії післявоєнного розвитку країни, зокрема: домінування за якісними показниками; конверсія і трансфер технологій з військової сфери у суспільно-економічні сфери; розвиток інтелектуального потенціалу й системи підготовки кадрів; раннє попередження конфлікту; формування інвестиційно-привабливих секторів економіки, заснованих на технологічному домінуванні; розвинення оптимальних моделей партнерських відносин.

Ключові слова

післявоєнний економічний розвиток, стратегія, інновації, трансфер технологій.

JEL classification: L100; О310; DOI: 10.32680/2409-9260-2022-3-4-292-293-94-100

УДК: 338.245

Література

1. Стратегія воєнної безпеки України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/121/2021#Text (дата звернення 06.04.2022).
2. Туркот М. Військова складова національної безпеки України. Вісник Національної академії прокуратури України. 2016. № 2. С. 44–50.
3. Олійник Л. В. Методична система навчання військово-спеціальних дисциплін магістрів військово-соціального управління: монографія. Хмельницький: видавництво НАДПСУ, 2017. 340 с.
4. Вітер Д., Оліферук В. Концепція розвитку системи військової освіти України. Військова освіта. 2021. № 2 (44). С. 29-42.
5. Блощинський І. Г. Теорія та практика професійної підготовки фахівців Державної прикордонної служби України з використанням технологій дистанційного навчання. Монографія. Хмельницький: видавництво НАДПСУ, 2016. 496 с.
6. Кравченко В. І. Військова економіка та військові фінанси: нові виклики першої половини XXІ століття. Економіка та держава. 2019. № 9. С. 4-11.
7. Військовий бюджет-2021. URL: https://www.ukrmilitary.com/2020/12/budget2021.html. (дата звернення 08.04.2022).
8. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. URL: http://www.ukrstat. gov.ua (дата звернення 12.04.2022).
9. Рейтинг країн по кількості військових. URL: https://nonews.co/directory/lists/countries/ number-military (дата звернення 06.04.2022).
10. Рейтинг військової потужності країн світу. URL: https://nonews.co/directory/lists/ countries/global-firepower (дата звернення 06.04.2022).
11. Braude M., Deger S., Sen S. (2013). Defence, Innovation and Development: the Case of Israel. Journal of Innovation Economics & Management, № 12, 37-57. URL: ttp://www.cairn.info/ revue-journal-of-innovation-economics-2013 (дата звернення 07.04.2022).
12. Національна економічна стратегія на період до 2030 року. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/179-2021-%D0%BF#n25 (дата звернення 06.04.2022).