Стратегії розвитку гастрономічного туризму в Україні на принципах концепції SLOW FOOD

Редько Вікторія Євгенівна
кандидатка економічних наук, доцентка кафедри туристичного бізнесу та гостинності Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна, e-mail: redko_v@365.dnu.edu.ua, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3569-907X

Боєва Анна Сергіївна
студентка першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, факультету економіки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, м. Дніпро, Україна, e-mail: boieva.a.s@365.dnu.edu.ua, ORCID ID: https://orcid.org/0009-0006-6146-9226

Отримано: 14.04.2025    Ухвалено: 25.04.2025    Опубліковано онлайн: 12.05.2025

Цитувати статтю:

Редько В. Є., Боєва А. С. Стратегії розвитку гастрономічного туризму в Україні на принципах концепції SLOW FOOD. Науковий вісник Одеського національного економічного університету: зб. наук. праць; за ред.: В.В. Коваленко (голов. ред.). (ISSN 2409-9260). Одеса: Одеський національний економічний університет. 2025. № 4 (329). С. 130-138.

Анотація

Метою дослідження є обґрунтування стратегічних підходів до розвитку гастрономічного туризму в Україні на основі концепції Slow Food, як однієї з рушійних сил сталого розвитку. Методологія дослідження ґрунтується на теоретичному аналізі та практичній оцінці даних із застосуванням SWOT-аналізу та матриці TOWS. У межах аналізу вивчено внутрішні й зовнішні чинники впливу на розвиток гастрономічного туризму на основі принципів Slow Food, таких як якість, сталий розвиток та культурна автентичність. Визначено, що гастрономічний туризм в Україні має значний стратегічний потенціал для розвитку на цінностях Slow Food. Українські практики Slow Food, що реалізуються місцевими громадами та окремими зацікавленими сторонами, хоча і носять фрагментарний характер, виступають підгрунтям для розкриття можливостей національного гастрономічного туризму. Серед них виділено вектор реалізації концепції сталого розвитку, поширення ідеї Slow Food серед ключових зацікавлених сторін, інтеграцію Slow Food у популярні туристичні напрямки. Cильними сторонами визначено багату гастрономічну спадщину України, зростаючий попит на органічні продукти та підвищений інтересу до автентичного культурного досвіду. Водночас зберігаються певні слабкі сторони, включаючи обмежену обізнаність про принципи Slow Food, нерозвинену інфраструктуру та сезонність. Глобалізація, зміна клімату та комерціалізація традицій визначені основними зовнішніми загрозами. На основі результатів SWOT-аналізу та групування факторів TOWS запропоновано чотири сценарії стратегічного розвитку гастрономічного slow туризму: розвиток, подолання обмежень, оборона та виживання. Кожен сценарій включає заходи для підтримки розвитку туризму зі збереженням місцевих гастрономічних традицій залежно від сили впливу зовнішніх і внутрішніх факторів. До найбільш перспективних стратегій віднесено створення гастрономічних кластерів, освітні програми для виробників і гідів, проведення кулінарних подієвих заходів та співпрацю з глобальною мережею Slow Food. Реалізація цих стратегій може посилити регіональний туристичний потенціал України, зберегти гастрономічну спадщину та створити сприятливі умови для місцевого бізнесу на засадах сталого розвитку. Практична значущість результатів дослідження полягає в розробці стратегій, які слугують основою для формулювання регіональної туристичної політики та бізнес-ініціатив на принципах Slow Food.

Ключові слова

slow food, сталий розвиток, гастрономічний туризм, кулінарна та культурна спадщина, стратегія.

JEL classification: L830, О130, Z100; DOI: https://doi.org/10.32680/2409-9260-2025-4-329-130-138

УДК: 338.486.4:640.4:392.8(477)

Література

1. Liutikas, D. (2024). Gastronomy tourism as a tool for the development of regions. Tourism and Heritage Journal, 5, 100–119. https://doi.org/10.1344/THJ.2023.5.6.
2. Vuksanović, N., Demirović Bajrami, D., Petrović, M. D., Radovanović, M. M., Malinović- Milićević, S., Radosavac, A., Obradović, V., & Ergović Ravančić, M. (2024). The Role of Culinary Tourism in Local Marketplace Business-New Outlook in the Selected Developing Area. Agriculture, 14 (1), 130. https://doi.org/10.3390/agriculture14010130.
3. Jimenez Ruiz, A. E., Bhartiya, S., & Bhatt, V. (Eds.). (2024). Promoting Sustainable Gastronomy Tourism and Community Development. IGI Global. DOI: https://doi.org/10.4018/979-8-3693-1814-0.
4. Rinaldi, C. (2017). Food and Gastronomy for Sustainable Place Development: A Multidisciplinary Analysis of Different Theoretical Approaches. Sustainability, 9(10), 1748. https://doi.org/10.3390/su9101748.
5. Пітенко Ю. То яку ж їжу можна назвати повільною? URL: https://34home.com.ua/post/slow-food (дата зверннення: 26.03.2025).
6. Матвійчук, Л., Корсак, В., & Книш, С. Розвиток гастрономічного потенціалу нематеріальної культурної спадщини як складової частини туристичних ресурсів України. In Acta Academiae Beregsasiensis: Geographica et Recreatio. 2025. № 1. c. 86-93. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-5843/2025-1-8.
7. Yang, S., Liu, Y., & Xu, L. (2024). The effect of food tourism experiences on tourists' subjective well-being. Heliyon, 10 (3). https://doi.org/10.1016/j.heliyon.2024.e25482.
8. Hall , Michael C. (2006) Culinary Tourism and Regional Development: From Slow Food to Slow Tourism? Tourism Review International. 9 (4). 303–306. https://doi.org/10.3727/154427206776330580.
9. Slow food movement: history, principles and reasons to embrace it. URL: https://surli.cc/yylifg (дата звернення: 20.03.2025).
10. Le Busque, B., Mingoia, J., & Litchfield, C. (2021). Slow tourism on Instagram: an image content and geotag analysis. Tourism Recreation Research, 47(5–6), 623–630. https://doi.org/10.1080/02508281.2021.1927566.
11. Conway, D., & Timms, B. F. (2012). Are slow travel and slow tourism misfits, compadres or different genres?. Tourism Recreation Research, 37(1), 71-76.
12. Heitmann, S., Robinson, P., & Povey, G. (2011). Slow food, slow cities and slow tourism. In P. Robinson, S. Heitmann & P. Dieke (Eds), Research Themes for Tourism (pp. 114- 127). Wallingford: CABI.
13. Tokucoglu Yumusak, T., Yilmaz, K.G., Deligonul, S.Z. and Cavusgil, T. (2024). Slow food and the slow food movement: a case study of consumer activism in Turkiye. Journal of Hospitality and Tourism Insights, Vol. 7. № 5, pp. 2951-2967. https://doi.org/10.1108/JHTI-06-2023-0441.
14. Serdane, Z., Maccarrone-Eaglen, A., & Sharifi, S. (2020). Conceptualising slow tourism: a perspective from Latvia. Tourism Recreation Research, 45(3), 337–350. https://doi.org/10.1080/02508281.2020.1726614.
15. Huang, T.-Y.(T)., Chen, J.S. and Ramos, W.D. (2023), Slow tourism: the relationship between tourists’ slow food experiences and their quality of life, Tourism Review, Vol. 78 № 1, pp. 159-176. DOI: doi.org/10.1108/TR-02-2022-0053.
16. Slow Food Foundation for Biodiversity: Presidia in Italy. URL: https://surl.lu/xymhgs (дата звернення: 26.03.2025).
17. Slow food в Україні: спільноти. URL: https://slowfood.in.ua/about/spilnoty/ (дата звернення: 28.03.2025).
18. Slow food в Україні. Глобальні проєкти. URL: https://slowfood.in.ua/global-projects/ (дата звернення: 28.03.2025).
19. Slow food в Україні. Українські проєкти. URL: https://slowfood.in.ua/ukr-projects/ (дата звернення: 28.03.2025).
20. Weihrich, H. (1982). The TOWS matrix – a tool for situational analysis. Long Range Planning, 15(2), 54-66.